Подонки. Часть 2

Размер текста
обычный

«Новости-N» ранее публиковали первую часть статьи, написанной известным николаевским предпринимателем-аграрием Аркадием Корнацким.


Напоминаем, что из-за того, что многие утверждения автора переходят границу прямых оскорблений и обвинений в совершении уголовных преступлений, чтобы избежать нарушений Закона, имена конкретных людей (среди которых есть и уже умершие) удалены и оставлены лишь названия должностей.


Текст статьи подается в авторской редакции с сохранением всех особенностей стилистики, орфографии и пунктуации.

Первую часть можно прочитать здесь Подонки. Часть 1

Перша частина «ПОДОНКІВ» закінчувалась на тому, що у Первомайську у 2010 р. сформувалась дружня компанія «начальників» у складі голови райдержадміністрації, прокурора, начальника міліції та керівника податкової інспекції/ Всі інші місцеві «начальники», включаючи керівників органів місцевого самоврядування, державних інспекцій, суду, СБУ тощо увійшли у місцеву «вертикаль влади» на другорядних ролях, як виконавці указівок.

Такий «розподіл ролей» не самі вони придумали, його «спустили зверху», так воно установлено і на обласному, і на загальнодержавному рівні.

На прикладі цього «квартету», який був чи то початковою, чи кінцевою ланкою «вертикалі влади», наочно продемонстровано, наскільки злочинно-огидною є ця «вертикаль». Десь я вже казав, і зараз ще раз повторю, що нічого нового в її організації нема, просто у сферу державної служби перенесли досвід створення організованих злочинних угрупувань, або, попросту кажучи, банд.

Первомайський осередок «вертикалі», як і всі інші на всіх рівнях, у своєму існуванні та діяльності завжди дотримувався загальновідомих постулатів мафії: рука руку миє; більшу частину доходу «жени наверх»; ворон ворону ока не виклює; собі і «своїм» — усе, іншим — закон і покарання і тому подібне.



Як і в традиційних злочинних угрупуваннях, за порушення цих «принципів» наступає «відповідальність» не по закону, а по поняттям «вертикальщиків», що ми побачимо нижче на конкретних випадках.



* * *


У попередній частині «ПОДОНКІВ» я вже згадував про те, що голова РДА чинить «земельні» зловживання, причому значні і масові.

Їх дійсно дуже багато, але документів щодо них мало — вони по-максимуму засекречені.

Після виборів 28 жовтня всі до одного розпорядження голови РДА по землям будуть витребувані та оприлюднені. Я твердо впевнений, що переважна більшість із них — протиправні, по яким має бути кримінальне переслідування.

Найбільш поширений «земельний» злочин цих злодіїв при законі, які називаються владою — обкрадання селян.


На території кожної сільради є землі державного запасу та землі резервного фонду, які можуть і повинні бути передані безоплатно у власність так званим фізичним особам, тобто людям.

Відповідно до законодавства, якщо його прочитати правильно, безспірно першочергове, переважне право на отримання землі у власність на території даної сільради мають ті люди, які тут постійно проживають і досі не набули, відповідно до Конституції та іншого законодавства України, власності на землю.

Перелічуємо види земельних ділянок, на які певні категорії громадян України можуть набути права власності безоплатно: 1) земельний пай площею, середньою по району; 2) земельна ділянка у розмірі земельного паю — для ведення фермерського господарства; 3) земельна ділянка площею до 2 га для ведення особистого селянського господарства; 4) земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд: у селах — до 0,25 га; у селищах — до 0,15 га; в містах — до 0,10 га; 5) земельна ділянка для будівництва гаража площею 0,01 га; 6) земельна ділянка для садівництва — 0,12 га; 7) під дачу — 0,10 га.

Для отримання земельної ділянки будь-якого виду у наявності повинна бути певна сукупність підстав.

Із земельним паєм у законодавстві все більш-менш ясно: він надається працівнику сільгосппідприємства, яке приватизується, працівникам соціальної сфери села, пенсіонерам із їх числа, у тому числі особам вищеперечислених категорій, які на 01.01.2002 р. не набули права на земельний пай із якихось причин. Десятки тисяч селян із сіл, де досі збереглись державні сільськогосподарські підприємства, також мають право і повинні отримати земельні паї, для цього потрібно відповідне рішення Верховної Ради, і воно буде.

Тобто, стосовно права на земельний пай, коло суб’єктів даного права окреслено досить повно.

А от стосовно прав на інші види земельних ділянок — то як кажуть, без півлітра не розберешся, а якщо серйозно, то все залежить від того, добросовісно тлумачиться законодавство, чи по-шахрайськи.

Так звані законодавці, а насправді — злодії-чиновники, які готували і «проштовхували» у Верховній Раді Земельний Кодекс, як і завжди у всіх випадках, коли патологічні хабарники, корупціонери і бюрократи пишуть «під себе» законодавство, «намутили» із цими земельними правами по максимуму, зваливши все в купу. Зроблено це, безсумнівно, умисно, щоб можна було «ловити рибку у каламутній воді».

Що саме «намутили»: по-перше, на самому початку ст. 121 Земельного Кодексу України, яка називається «Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам», написали «Громадяни України мають право…», по-друге, всі «норми», тобто площі земельних ділянок, які можуть передаватись безоплатно у власність громадян, виклали, не розписавши, хто на що має право.

Внаслідок цього начебто виходить, що будь-хто із громадян України має право на безоплатне отримання земельної ділянки де завгодно! Воно насправді зовсім не так, є багато нормативно-правових актів, які конкретизують коло суб’єктів права на землю, але їх, як правило, мало хто знає, крім чиновників, отож, визначає це «право» хто — угадайте з трьох раз — звичайно, його величність чиновник!

Тепер скажіть мені, будь ласка, Ви знаєте хоч один приклад, щоб хоча б один-єдиний селянин із Первомайського, Кривоозерського, Врадіївського, Арбузинського, Братського чи будь-якого іншого району Миколаївщини отримав би безоплатно у власність 10 соток під будинок, або хоча б одну сотку під гараж хоча б у райцентрі, не кажучи вже про Миколаїв, Київ або Одесу?

Не знаєте Ви ні єдиного такого прикладу, бо їх нема! Бо якби знайшовся такий герой-селянин, який прийшов би у мерію міста і сказав — хочу жити у вашому славному граді, дайте мені безплатно по 121 статті Земельного Кодексу 10 соток — то йому, як психічно хворому, ввічливо пояснили б, що для отримання земельної ділянки у місті треба у ньому не менше 10 років бути прописаному і проживати, бути «нуждающимся» у поліпшенні житлових умов, стояти років сорок у черзі, у списках міської ради, де є тисячі місцевих бажаючих отримати земельну ділянку.
А може, нічого не пояснили б, а просто вигнали в шию, як приблудного придурка.

Так от, за логікою чиновника, який вершить долі людей, громадянин України із села не може получити землю у місті, бо там є місцеві мешканці, які мають право на землю, є правила, яких треба дотриматись, списки, черга, прописка і т.д., а громадяни України із міст, причому, виключно чомусь тільки багаті — мають право на землю в селах та довкола них без усяких вимог — без прописки, проживання, без черги і т.п., причому за наявності у цих селах сотень селян, які не отримали належну їм по закону землю, дуже нуждаються в ній, інколи до такої міри, що це може вважатись питанням їх виживання!

Отака «кормушка» придумана державними адміністраціями та «земельними» столоначальниками для себе, любимих, на підставі отих чотирьох начебто безобідних слів на початку ст. 121 Земельного Кодексу: «Громадяни України мають право…» Ці слова, насправді, означають лише те, що на безоплатну землю мають право тільки наші громадяни, не іноземці, не особи без громадянства, а виключно громадяни України, але чиновники їх тлумачать на свій лад. Те ж саме і з п.1 ст.33 Земельного Кодексу: «Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства». Тут визначено не коло суб’єктів права на землю для ОСГ — воно визначено Законом України «Про ОСГ», але чиновнику вигідно землю для ОСГ не селянам безоплатно надавати, а платоспроможним особам за ринковими цінами «влаштовувати».

І продають землю направо і наліво сотнями, тисячами гектарів конче потрібної селам і селянам землі, загрібаючи мільйони, десятки і сотні мільйонів доларів у власні кишені, позбавляючи місцеві громади та окремих селян можливостей скористатись цими землями, або доходами від них на життєво необхідні потреби!

Один із яскравих прикладів крадіжки головою РДА у минулому та поточному роках землі у селян, та страшних наслідків, до яких призводять злочини влади — у селі Кінецьпіль.

Не знаю, як хто, а я не забув і ніколи не забуду тих нещасних сімох діточок і їх маму, які зовсім нещодавно, у цьому році, заживо згоріли у Кінецьполі у власній домівці.

Ви знаєте, чому вони згоріли?

Відповідь одна, і безспірна — тому що влада, злодії-чиновники цю багатодітну сім’ю постійно обкрадали, байдуже спостерігали жахливі злидні, у яких вона перебивалась з хліба на воду, у яких жила-тулилась без тепла.

Безпорадні, без підтримки з боку влади, яку вона повинна була надавати багатодітній і малозабезпечені сім’ї, бідні батьки бились як могли, щоб прогодувати і зігріти дітей.

Хіба від хорошого життя батько обшив стіни пінопластом із середини приміщень? Ні, звичайно, лише щоб захистити діток від промерзлих стін.

Хіба не зігрів би він домівку надійним способом опалення, якби у нього було на що?

Але — не було звідки взяти й копійки, тому що жили в селі, і не мали ні клаптя землі! Була б у них земля — були б живі, тому що земля годує і зігріває селянські родини!

А голова райдержадмінінстрації, «зам. Януковича по Первомайському району», під пильним керівництвом «губернатора”, ще за життя цих діток, роздає-продає останню кінецьпільську землю первомайським прокурорам, міліціонерам, адвокатам, їхнім та своїм родичам та просто усім, хто платить хабарі!

Ще раз наголошую: при цьому у Кінецьполі не тільки нещасна сім’я погорільців Ковальових — без землі, але і ще декілька багатодітних та малозабезпечених сімей, а також інші селяни, та працівники і пенсіонери соціальної сфери!

«Їх убила влада» — так буде називатись пам’ятник цій трагічно загиблій родині, від якої залишились батько та донька, і знущання влади над якою продовжуються.

Думаю, пам’ятник потрібно буде установити у центрі села перед сільрадою, а доріжку до нього вистелити портретами прокурорів, податківців та усіх інших злодіїв при посадах, які грабують народ, не жаліючи і малих дітей, і через злодійства яких згоріли ці нещасні діточки.

Цей пам’ятник я хотів замовити відразу ж після трагедії, щоб його створили обов’язково миколаївські скульптори, які знають сотні антинародних злочинів місцевих можновладців, але потім вирішив відкласти задумане до «після виборів», щоб не бруднили хоча б пам'ять діток — адже ж обов’язково пащекували б подонки, що це мій «піар» до виборів.


Чужі трагедії нічому не вчать подонків. Голова Перовмайської РДА, голова Кривоозерської РДА, (голова Арбузинської РДА, синок заступника губернатора) та інші їм подібні — тільки слухняні болванчики того ж губернатора, і злочини вони вчиняють спочатку для нього, за його замовленням або наказом, а потім уже – на свій карман.


Ось останній приклад: голова Кривоозерської райдержадміністрації місяць тому надає 6 га землі під особисте селянське господарство між селом Мазурове і селищем Криве Озеро, вздовж Одеської траси, увага! — кому б Ви думали? — місцевим багатодітним родинам? — помиляєтесь, людям губернатора!!!

Як Ви думаєте, скільки може коштувати 6 га землі на Одеській трасі, поряд із водою, електроенергією, та ще й коли земельна ділянка витягнута вздовж траси більше як на пів-кілометра?

Я думаю, якщо інвестор, під якого робиться ця афера із землевідведенням під ОСГ, вкладеться у мільйон доларів, то це буде для нього дуже вигідне придбання! А якщо голова Кривоозерьскої РДА і губернатор змінять цільове призначення землі — а вони його обов’язково змінять! — з ОСГ на іншу категорію, наприклад, під забудову, то вартість утроїтся!



* * *

Оскільки на території будь-якого району всі землі державного запасу знаходяться у межах тієї чи іншої сільради, то обкрадаються, знову ж таки, місцеві селяни. У них вже забирають не тільки ті землі, на яких можна вирощувати хліб, але і сіножатні, пасовища, чагарники, ставки, лісочки де можна заготовляти дрова, корма худобі, випасати її, поїти і т.д.

Довкола кожного села є родовища піску, глини, каменю, з яких споконвіку будувались українські села — зараз забирають і це, і Д. у тому числі, як і всі інші «регіонали»-голови адміністрацій.

Разом із бувшим райпрокурором, про якого мова ще попереду, голова РДА придумав у 2010-2011 р.р. навіть таке нововведення — роздавати-продавати землю на території сільрад без погодження із сесією місцевої сільради!

Як вже говорилось, голова РДА «вийшов» із електриків-енергетиків. Пішовши на державну службу, старих зв’язків він не порвав,тим більше що вони, як водиться, ще й кумівські.

Також, як водиться, коли хтось із кумів стає чиновником, то куми-не-чиновники стають його прихованими бізнес-партнерами. Не минає цієї схеми і голова РДА, зокрема, усіляко сприяючи такій собі «Південній енергетичній компанії» отримувати земельні ділянки на берегах Південного Бугу, причому якраз у тих місцях, де дуже вдало можна поставити електростанці.

Звичайно, ні сільрада, ні місцеві селяни не ставляться до відома, що їх у черговий раз обкрадають, причому — по-крупному.


Якщо не зрозуміло, чому, то пояснюю: коли земля державна або комунальна, при її відведенні під будівництво якогось серйозного об’єкту по-серйозному узгоджуються, відповідно, із державними та місцевими органами влади, умови надання цієї землі, у тому числі разові та наступні платежі, соціальні зобов’язання, навіть сама можливість побудови такого об’єкту.

Коли ж земля приватна, всі узгодження зводяться до формальностей, будівництво може відбутись навіть за рішенням суду, а саме головне — всі доходи від інвестиційного проекту — як одноразові,так і регулярні — йдуть вже не державі або місцевій громаді, а «на карман» хитропідлому шахраю-чиновнику та його кумам!

Отак і в тих селах, під якими голова РДА .вже повідводив землю кумам на берегах — він не спитав селян, чи згодні вони будуть на затоплення мальовничих порогів, випасів, на переселення тощо.

Зобов’язаний був спитати, але навіщо — він у «вертикалі» — це майже всеодно, що у Бога за пазухою, ні за який злочин проти народу до відповідальності не притягнуть!


* * *


Голова РДА звичайно, чинить злочини не тільки із незаконного розпорядження землями — він краде з усього, з чого тільки можна. Весь районний бюджет і всі позабюджетні кошти розподіляються не по справедливості чи по якихось законних критеріях, наприклад, за чисельністю населення по сільраді, а виключно «по блату» та за «відкати», так же розробляється і затверджується бюджет, рішення про приватизацію комунального майна і все інше.

Перед виборами до місцевих органів влади 30 жовтня 2010 р. «бюджетний» фактор було сповна використано для шантажу «прохідних» кандидатів у сільські голови.

«Або вступаєш у Партію і далі виконуєш її волю, або не бачити твоїй сільраді і селу бюджетної допомоги» — так «прикручували» «вертикальщики» майбутніх сільських голів. Сценарій практично ідентичний початку фашистської окупації 1941 року, коли багатьох авторитетних у селах господарів ставили перед вибором: або згоджуєшся стати старостою (чи головою колгоспу) і служиш Фюреру і Великій Германії, або…

Далі обіцялись непривабливі перспективи як для самого «кандидата», так і для його родичів. Різниця у тому, що там окупант був іноземний і застосовував свій власний «адмінресурс», а тут окупант внутрішній, і зловживає народними коштами, наданими у його відання.

Не відразу і визначишся, який окупант гірший — німецький, чи донецький.

* * *

Одним із основних «стовпів» «вертикалі влади» є податкова служба. Не тому, що вона відіграє важливу роль у наповненні бюджету — підприємці і народ платять податки до бюджету відповідно до закону і без «допомоги» податківців — а тому, що вона «відсікає» для «вертикальщиків» частину потенційних податків ще до їх перерахування у бюджети. Ці гроші, які так і не стали податками, розподіляються знизу вверх відповідно чину «вертикальщиків».

Саме для отримання цих коштів влада заганяє частину бізнесу «у тінь», і зараз це не менше 50% економіки!

«Відсікати» частину потенційних податків ще до їх сплати до бюджету — геніальний по ефективності злочинний винахід!

Дійсно, для чого «мучитись» із привласненням коштів, які вже попали до бюджету, через різні складні схеми, через «відкати» від дотацій, субвенцій, державних інвестицій і т.п., якщо можна просто перехватити частину податків ще до їх зарахування у бюджет?!

Те ж саме — і з «списанням» боргів. Що не день, то повідомлення: Президент і Уряд списали тому десять мільярдів, тому двадцять мільярдів боргів до бюджету, до Пенсійного фонду тощо.

Ну, попали б ті мільярди у Пенсійний фонд, розповзлись би по мільйонах стариків, або якось витягувати їх із Фонду довелось би — суцільні муки для душі можновладця, а так — просто і елегантно — «списали» за половину, або за якусь іншу чималу частину — і баста.

Час не стоїть на місці, не відстають від нього і фіскали. Мова не про «сервісцентри», якими голова ДПС України пудрить народу мізки, мова про інші, не рекламовані чиновниками «центри». Для «переорієнтації» на себе коштів, які могли б бути спрямованими у бюджет податками, тепер податківцями використовуються як традиційні хабарі готівкою, так і безготівкові фінансові потоки, яких з 2010 року стало набагато більше, ніж «налу». Вони перераховуються на так звані «фінансові площадки» — спеціально створені податковими функціонерами фірми, вся «діяльність» яких зводиться виключно до концентрації безготівкових корупційних платежів та подальшого їх перерахування на інші «фінансові площадки», у тому числі — за кордон, в офшори.

Як бачите,все по-сучасному,без пилу і грязі, і набагато безпечніше — за руку мздоїмця не піймаєш.

Таким чином іде «відмивання» хабарів, із-за чого «фінансові площадки» ще називають «пральними машинами».

Начальник податкової інспекції (ПІ) «вріс» у податкову мафію ще за старої системи, коли несплачені податки як хабарі йшли із рук в руки, готівкою — у пакетах, сумках, чемоданах. Займаючись у дев’яностих-двухтисячних роках надприбутковим бізнесом — гуртовою торгівлею тютюновими та алкогольними виробами, роздрібною торгівлею, ресторанами та розвагами, він офіційних податків практично не платив, зато сумлінно «ділився» із податковим «начальством».

Так він попав у «команду» кого б Ви думали? — самого губернатора!

Коли начальник ПІ у достатній мірі «заслужив», зарекомендував себе як надійний гвинт податкової мафії, коли він «переріс» тютюново-алкогольний, торгівельний та нічно-клубний бізнес, за відповідний «вступний внесок» він був прийнятий у найбільший та найдохідніший український бізнес — на державну службу в податкові органи.

Звідси сам по собі формулюється висновок: для того, щоб стати керівником податкової інспекції, потрібно бути податковим злочинцем ще до початку держслужби, ще при здійсненні підприємницької діяльності!

В умовах установленої вже у 2010 році «вертикалі влади» новий бізнес П. пішов легко і швидко. Законодавство, спеціально розроблене у Києві «старшими» хакорубами (так я скорочено називаю хабарників, корупціонерів, бюрократів, бо все це завжди, одночасно втілено в особу українського можновладця) таким, що у сто раз легше заплатити «мзду», аніж виконати його, дозволило у короткий термін налагодити як традиційні, так і нововведені, безготівкові «тіньові» фінансові потоки.

Розповідати про щоденні «подвиги» начальник ПІ я не буду — противно. Впевнений, що ними буде займатись слідство, і я цьому у повній мірі посприяю.

Скажу декілька слів про позаслужбове життя цього подонка і про ще один його злочин.

Щоденні «труди і доходи» спонукали первомайських «вертикальщиків» до «розслаблення». Звичайно, найдушевніше пилось-гулялось у компанії «своїх», з колегами по «вертикалі». Щоб «не світитись» на людях, голова РДА, голова ПІ, начальник міліції, прокурор тусувались зазвичай у «закритих» закладах «своїх хлопців». Адже ж, коли закінчувались «ділові» розмови, до компанії обов’язково залучались веселі дівчата.

Але, як відомо, після доброї випивки душа волі просить.

Сідали у автівки, їхали «на природу», як правило — не їхали,а гнали «на всю залізку» потужних машин. Одна із таких «гонок» стала останньою для начальника міліції.

Я познайомився із ним у 2011 р. з його ініціативи. Він прийшов до мого офісу, відрекомендувався, сказав: «Я прийшов не просити або вимагати чогось, а просто представитись, що є ось такий підполковник міліції». Ми потиснули один одному руки і розійшлись. Мені здалося у момент знайомства, що цей молодий чоловік не позбавлений людяності, таким я його і запам’ятав.

Про події того злополучного дня, коли начальник міліції загинув, доводилось чути від різних людей, але завжди одне й те ж. Розказували, що автомобілі «начальників» прогнались через усе місто з грубими порушеннями правил руху, на великій швидкості, тільки чудом нікого не збивши.

За декілька хвилин до трагедії начальник ПІ на джипі «Міцубісі», і начальник міліції на легковому службовому «Фольксвагені» «вилетіли» із Первомайська у сторону Мигії. Вони йшли наперегінки, лідером був «джип». Числені свідки, серед яких багато водіїв, розповідали, що машини вже на момент виїзду з міста в районі хлібзаводу мчали із швидкістю порядка 150 км. на годину.

Ті, хто дивився їм вслід, бачили, що «Фольксваген» намагається обігнати «Міцубісі», але той йому перешкоджає здійснити обгін.

Подальші події добре читались на місці ДТП та перед ним. Начальнику міліції, незважаючи навіть на непрацюючу турбіну двигуна, вже навпроти корпусів заводу «Фрегат» удалось таки нагнати начальника податкової, він почав його «обходити», але той, не поступаючись, заважав здійснити обгон. Не виключається, що «Міцубісі» навіть штовхнув «Фольксвагена». Тільки цим можна пояснити те, що машина начальника міліції лівими колесами «зачепила» грунтово-гравійну обочину траси. Якби йому не перешкоджали гнати по асфальту, по зустрічній полосі руху, «чіпляти» ліву обочину йому не довелось би!


Щоб не злетіти з дороги у лісосмугу вліво від напрямку руху, водію «Фольксвагена» довелось досить різко скерувати вправо, машину почало «крутити», вона влетіла у лісосмугу справа від дороги і вдарилась об дерево.


Кажуть, від удару спідометр заклинило на відмітці 180 км/год.


Начальник податкової цього не бачив — не давши себе обігнати, він промчався далеко вперед, аж згодом помітив, що машини начальника міліції позаду нема.
З яких причин я все це пишу?


А з тих, що через трагічні події дуже ясно проявляються ті потворні, ганебні явища, які й приводять до горя. У даному випадку це явище — «вертикаль влади», яка вселила деяким людям відчуття вседозволеності, безкарності. Саме через відчуття вседозволеності і безкарності під колесами машин п’яних чиновників по всій Україні гинуть люди, а чиновник відбуваються легким переляком.


Уник відповідальності і начальник податкової. Незважаючи на очевидні ознаки його вини — умисне перешкоджання здійснити обгон, що призвело до смерті людини, а це особливо тяжкий злочин — він відбувся тимчасовим відстороненням від посади у Первомайську, декілька місяців «пересидів» тишком-нишком на другорядній посаді, і знову керує — тепер уже у Южноукраїнську.


Розслідування цього резонансного ДТП взагалі, від самого початку і до кінця, сфабриковано. Прокуратура, міліція, ДАІ, експерти і навіть медики, за наказом «зверху», приховали дійсні обставини і навіть учасників події.

Так, крім загиблого начальника міліції у його автомобілі перебувала молода жінка, яка чудом вижила, отримавши числені важкі травми. З місця ДТП її підпільно, під чужим іменем, госпіталізували спочатку у лікарню мікрорайону «Фрегат», потім перевезли у обласну лікарню.

Кажуть, тепер вона інвалід.

Була пасажирка і в машині начальника податкової, але у матеріалах розслідування вона теж «не фігурує». Не кажу вже про те, що обидва водії були після доброго застілля, про це теж у «справі» ні гу-гу.

Така «секретність», а по суті — грубе порушення законів, важкий злочин, вчинений великою групою державних службовців, чий обов’язок — об’єктивно розслідувати злочини — черговий прояв «вертикальщини», демонстрація владою своєї влади: повинно бути не так, як повинно бути по закону, а так, як скаже старший можновладець; суспільству не треба знати правду, особливо про те, якими є насправді держслужбовці, суспільству можна яку завгодно локшину на вуха вішати; засуджувати відповідно до закону «свого», «вертикальщика», який вчинив злочин, не треба, його досить «наказати» по своїм правилам, та «получити» з нього.

Так поступили і з начальником податкової – пожурили, получили з нього і надалі благословили — йди, налагоджуй нові «тіньові» фінансові потоки, «віджимай» долю з бізнесу, гуляй в своє задоволення і нічого не бійся — закону для «вертикальщиків» в Україні нема.

* * *

Голова РДА, начальник податкової та начальник міліції у певній мірі несли якусь хоча б представницьку функцію стосовно очолюваних ними «органів». Бюрократичні механізми районної державної адміністрації, податкової інспекції, міліції працюють за інерцією першопоштовху — їх колись створили, дали відмашку, вони почали крутити якісь попери, вчиняти якісь рухи, і так воно і продовжується, навіть коли нема «начальника».

Якщо його певний період нема в державній адміністрації, народу і державі спричиняється набагато менше шкоди — не видаються розпорядження, за якими йде розкрадання землі та усього іншого.

Податкова інспекція взагалі може існувати у ролі статиста. Багато хто думає, що «податкова збирає податки».

Ні, шановні, податкова їх ніяким чином не збирає, їх самостійно платять платники податків! Це робиться підприємцями і народом в силу закону, а «податкова» тут абсолютно ні при чому!

Але, звичайно, вона давно привласнила собі заслуги у «наповненні бюджету», «збиранні податків», хоча єдине, що вона насправді збирає, це хабарі у власні кишені.

Про міліцію нічого пояснювати не треба — як працює міліція, знають усі.

Так от, якщо за головою РДА, начальником податкової та начальником міліції проглядалась хоч якась примарна «державницька» функція їх «органів», то за прокурором за весь час його роботи у прокуратурі йде тільки один слід – суто злочинний!

У це важко повірити, але так воно і є: 100% службової «діяльності» цього подонка спрямовувалось виключно на використання усіх без винятку службових повноважень тільки на протизаконні цілі, а саме — на стягнення «доходів» на прокурорську кишеню!

Кожен автор публікації має право на висловлення власної здогадки, припущення, тлумачення подій, це часто дає можливість донести до читача факти, не підтверджені документально. За таку інформацію, якщо вона торгається навіть дуже небезспірних питань, автора практично неможливо притягнуть до юридичної відповідальності за неправду, образу, наклеп.

Так от, я не збираюсь ховатись за цим правом, я стверджую без обмовок: вся «діяльність» прокурора — злочинна! Ті факти та інформація, які мені відомі, свідчать саме про умисне використання прокурором усіх посадових повноважень, функцій прокуратури, для вчинення злочинів з корисливими цілями.

Звичайно, документального підтвердження абсолютно всіх злодійств, які вчиняв прокурор у мене на руках нема, я спеціально не збирав їх, та цього і не потрібно — всі документи лежать у прокуратурі, у тих громадян і посадових осіб, які хоч раз попадали в орбіту зацікавленості цього подонка.

Злочинний слід тягнеться за прокурором від самого початку його роботи у прокуратурі. До призначення на хлібне місце міжрайонного прокурора він був прокурором іншого району. Про методи нагляду прокурора за дотриманнями законності у підприємницькій діяльності та розцінки за «кришування» можуть багато розповісти місцеві бізнесмени, це справа майбутнього, а я повідомлю тільки один, але дуже красномовний факт: прокурор, зловживаючи посадовими повноваженнями у власних інтересах, організувавши злочинну схему заволодіння чужим майном, залучивши до неї посадових осіб прокуратури, міліції, суду, міськради, тобто створивши злочинну групу, набув права власності на спадкове майно людини, яка була засуджена та перебувала під наглядом міліції.

Спадкове майно — квартира батьків у місті. Людину, на замовлення прокурора, «пресанули», заставили написати відмову від спадщини, міськрада, щоб обійти чергу, винесла завідомо фіктивне рішення про зарахування цієї приватної квартири до категорії службових, і надала її прокурору. Крім усього іншого, зроблено це було вже тоді, коли було відомо, що прокурор не буде далі проживати у цьому місті, переводиться «з підвищенням». Тобто, прокурор просто «заробляв», оскільки квартира рахувалась у «службовому» фонді міськради рівно стільки, скільки було потрібно для її приватизації на Б.

Як тільки квартира була приватизована, вона тут же була продана, «на кишеню» прокурору «капнуло» порядка 20-30 тис. доларів.

Недовго був прокурор. «безхатченком» і на новому місці. Незважаючи на те, що вже отримав безплатно квартиру на попередньому місці роботи, (і не тільки там), отримав він чудову квартиру і у новій багатоповерхівці, і знову ж таки — безплатно.

До речі, у цьому ж таки новому будинку надбала 3-кімнатні хороми і найбільш обездолена жінка Первомайська — мер і голова міської організації Партії регіонів. Правда, для цього довелось піти на великі жертви — фіктивно розвестись із чоловіком, правда, без розподілу досить таки просторого спільного житла.

У зв’язку із такими просто царськими житловими щедротами хочеться запитати у Первомайської міськради: що, у місті вже нема сиріт, інвалідів, багатодітних, мам-одиночок, які потребують житла?

Хочеться також запитати первомайців, особливо тих, хто десятиліттями майже не рухається у житловій черзі міськради: Ви що, не люди? Чому Ви терпите оце відкрите знущання над собою, чому не попрете до біса цих злодіїв у міському керівництві, всю цю гидку «регіональну» міськраду, як вже 15 років грабує вас і місто?!

Та один тільки оцей факт отримання мером (чи то мершою) квартири — це вже абсолютно достатній привід для перевиборів!

Ви що, сподіваєтесь, що можновладці врешті решт нажеруться і тоді й про вас подбають? Не сподівайтесь, це та мерзота, яку легше знищити, аніж прогодувати!

Ви, черговики, які давно ждуть квартир, повинні негайно розпочати збір підписів за проведення дострокових виборів міської ради і мера міста, а я доб’юсь у Верховній Раді якнайшвидшого призначення цих перевиборів — Первомайськ зможе почати нове життя!

Переобравши міськраду та мера, при чесних людях у міському керівництві — а такі люди є, я Вам їх назву – Ви отримаєте сучасне житло за 2-3 роки, а не через декілька десятиліть.

Але квартирні афери прокурора то так — дрібні розваги. Ставши міжрайонним прокурором, він взявся обкладати даниною весь бізнес.

Наприклад, одного року, на початку осені прокуратурою були одночасно закриті усі автомийки. Відкрились вони тільки після того, як заплатили певні — і чималі — суми за право продовжувати працювати, з обов’язком регулярно, щомісяця, нести прокурору по 500 доларів.

Так тепер і працюють, сплачуючи оброк.

У той же приблизно час прокурор взявся за перевізників. Вони платили, але не йому — гроші «стригли» так звані бандити, ДАІ, транспортна інспекція — терпіти таку «несправедливість» прокурор не захотів. На перевізників почали влаштовувати полювання з підставними пасажирами, оформляти протоколи і «ставити на прикол», пока ті «не дозріли», причому у багатьох «рейдах» приймав участь особисто прокурор. Відновлення роботи починалось по тій же схемі, що і з автомийками: енна сума за право продовжувати працювати плюс щомісячний оброк, також у 500 доларів з маршруту.

А пасажири гніваються на перевізників, мовляв, геть совість втратили, деруть з трудящих втридорога!

Не перевізники винуваті у високих цінах, шановні, і не виробники та продавці продуктів, товарів, послуг і всього іншого — основна, найбільша частка націнки на все і всюди в Україні — хабарницько-корупційна, чиновницька, і зокрема — прокурорська.

Абсолютно з усього, що попадало у поле зору, прокурор дер побори. Як і у випадку із головою податкової., розповідати геть про все — місця не вистачить, тому перечислю тільки ті факти, які є буквально загальновідомими.


«Наїзди» на металоломщиків.

Одного разу Прокурор то його заступник «прихлопнули» неліцензованого «металоломщика», який незаконно заготовленого металолому на суму 1,5 млн. грн. Були всі підстави для порушення кримінальної справи, але, за вказівкою пролкурора була винесена постанова про відмову у порушенні справи. Прокурор «заробив» на цьому 30 тис. доларів, його зам. за співучасть у «операції», отримав «у подарунок» старий «Мерседес» прокурора.

«Прикруткою» «металоломщика» прокурор продемонстрував «правила поведінки» і всім іншим «металоломщикам», у тому числі ліцензованим (таких у Первомайську є три) — всі вони «діляться», а декому прокурор надавав прокурорське прикриття по незаконному вирізанню на металолом цілого підприємства — Первомайського цукрового заводу.



«Наїзди» на сільгоспвиробників.

Для «віджиму» коштів із сільськогосподарських підприємств у 2010 р. прокурор організував фальсифікацію кримінального переслідування керівників господарств району за неіснуючі самозахоплення земель. На жаль, всі здалися і заплатили, незважаючи на повну відсутність будь-яких порушень. Не заплатило і не платить нікому одне підприємство — Агрофірма Корнацьких.

«Наїзди» на підприємців.

Крім перевізників, автомийщиків, металоломщиків прокурор займається рекетом багатьох інших підприємців.

Відомо, що на нього працюють порядка 20 легкових таксі, збирається данина із кафе, барів, магазинів, власників ринків, валютчиків, підпільних гральних автоматів, продавців контрафактної продукції, виробників і реалізаторів «палених» спиртних напоїв, автозаправок, автосервісів, продавців цукру, будматеріалів і так далі практично по всьому колу підприємців.

Декому не вдається відкупитись, залишаються без бізнесу і навіть без майна. Показовим є приклад однієї громадянки, бувшої власниці гарного і відомого у місті бізнесу із виробництва і продажу кондитерських та бакалійних товарів. Достеменно не відомо, до чого там прискіпався прокурор – які можуть бути гріхи у виробництві печива та тому подібного — але спочатку відібрав у жінки дачу в Грушівці (вона вже переобладнана прокурором у справжню віллу), а потім забрав і весь бізнес.

За прикладом свого вчителя і благодійника, обласного прокурора (тепер вже бувшого), прокурор. перетворив на бізнес і повноваження з порушення і припинення кримінальних справ. Власне, і на підприємців він накладав оброки під страхом кримінального переслідування, але то інше.

У останні два роки в Україні бурхливо активізувалась традиційна злочинність. Різко зросло число важких злочинів і у Первомайському регіоні. Але — тільки у житті, а не у провадженні прокуратури.

Убивства кваліфікуються як нещасні випадки.

Розбої сходять за крадіжки.

Зґвалтування закінчуються звинуваченнями в адресу потерпілих.

Справи по хабарництву в крупних і особливо крупних розмірах розсипаються, не доходять до суду.

І навпаки — там, де нема злочину, але треба «з’їсти» чесну людину, прокурор застосовує увесь арсенал законодавства.

Показовим є приклад злагодженої дії подонків із первомайської «вертикалі влади» — голови податкової та прокурора проти однієї із чесних співробітниць податкової інспекції, начальника відділу оподаткування доходів фізичних осіб. Ця справа відома мені із відкритих судових джерел, тому називаю обставини і прізвища, як є.


Начальник ПІ, ставши керівником податкової інспекції, став налагоджувати хабарницько-корупційні потоки не тільки із зовнішніх джерел, але і від співробітників інспекції — кожен повинен був «приносити». З його точки зору, начальник відділу . займає таку посаду, яка зобов’язує її «приносити» щомісяця 5 тис. доларів, не менше. Відмова виконувати злочинну вказівку тут же призвела до фальсифікації кримінальної справи з допомогою друга, собутильника і брата по «вертикалі» — прокурора.

Зараз ця справа у судах, прокуратура давить, безневинна підсудна бореться.

Перевищення прокурором службових повноважень набувало інколи небувалих розмірів. Уявіть собі, цей покидьок у людській подобі надавав своїм протизаконним вимогам сили закону!

Як юрист, я розумію, що це нісенітниця, але я на власні очі бачив «вимоги», на бланках прокуратури викладені до сільських голів:


зобов’язую вас надавати у письмовому вигляді до прокуратури не пізніше шостого числа кожного місяця усі рішення, що приймаються сільрадою з усіх питань;


зобов’язую у 3-денний термін після винесення рішень виконкому та сесії сільради доставляти у прокуратуру…

Ви розумієте, що цетаке?


Сільрада — орган місцевого самоврядування, орган влади, обраний народом, прокуратура — виконавчий орган, у якому служать чиновники, що отримують зарплату від народу за службу для народу, а цей подонок і кінчений злочинець установлює для органу влади щось подібне до норми права!


Тобто, дрібний поганець привласнив собі законодавчі функції!


Документи із сільрад, до речі, збираються із єдиною метою — виловити із них що-небудь таке, на чому можна було б «зрубати» грошей.


Дуже характерним є відношення прокуратури, міліції, державної адміністрації до сільрад та сільських голів під час фальсифікацій означеними учасниками «вертикалі влади» «справ» проти неугідних.


Це вже навіть не враження, а факт — селян за людей не вважають.


Від сільського голови можуть з матюками і погрозами вимагати за 1 день надати документи, які він і за місяць не підготовить, або взагалі спонукати підписати фальшивки, тобто вчинити злочин.


Прокурор грабував не тільки підприємців, він взагалі нічим не гнушався, навіть мародерством речами мертвих. Ще на самому початку його кар’єри в одному із сіл району знайшли мертвого чоловіка, громадянина Росії, який приїхав до родичів. Були всі ознаки насильницької смерті, хоча речі загиблого — комп’ютер-ноутбук і мобільний телефон — були при ньому. По закону, прокурор зобов’язаний порушити кримінальну справу по факту смерті, провести розслідування. Прокурор зробив інакше — забрав ноутбук собі, а труп наказав закопати на найближчому цвинтарі, оце і весь закон, і чиста статистика.


Ще один досить відомий «подвиг прокурора» — пограбування районної лікарні. Узнавши, що райлікарня, з допомогою спонсорів-сільгоспвиробників, розжилась на зерно та пальне, прокурор «наїхав» на лікарів. Знайшов «порушення», щось на зразок того, що у кабінеті завідуючої перебувала іконка, не зазначена у бухгалтерських документах. Не давав працювати, мурижив перевіркою доти, доки не «вижав» тону бензину!


Ви знаєте, що таке у мед. закладі тона бензину? Це не сім тисяч кілометрів, яких на ньому може проїхати «швидка допомога», це декілька десятків врятованих людей!


Ви ж напевне розумієте, що цей бензин був у лікарні не лишнім, а мало не останнім,знав про це і прокурор., а також замовник цього «наїзду» на лікарню — голова РДА.


Бензином, отриманим з лікарні рекетом, вимаганням, Голова РДА став заправляти свого службового «Ланоса», теж, до речі, придбаного за кошти медичного благодійного фонду райлікарні.

Источник: novosti-n.org

Поделиться:
Telegram
Viber