Воїн миколаївської бригади морпіхів розповів про знущання в полоні

Размер текста
обычный

Військовослужбовець 36-ї бригади морської піхоти Юрій з позивним «Гоша» провів у полоні ворога два з половиною місяці. Більшість часу на нього чинили фізичний і психологічний тиск.

Про свій досвід він розповів Радіо Свобода.

Чоловік обороняв Маріуполь на металургійному комбінаті імені Ілліча, доки не втратив кінцівку на розтяжці і 13 липня не опинився в руках «днрівців», які спочатку бажали його стратити, але зупинилися після наказу командування.

Морпіха трохи менше місяця утримували у лікарні Донецька, після чого з ампутованою ногою кинули у табір для військовополонених, який знаходився в Оленівці. Там утримувалися як бійці з його бригади, так і «азовці» з військовослужбовцям 24-ої бригади — загалом близько 400 українців.

— Харчування ‒ каші, низькокалорійна їжа. Я, наприклад, важив 90, то за час полону скинув 20 кг – і так всі схудли, — розповів Юрій.

Але, окрім поганих продуктів, над українськими військовими знущалися фізично і психологічно, нікого не лікували. Так, на території табору примушували слухати радянські пісні, гімни Росії та СРСР з самого ранку, вмикаючи подібну агітацію через динаміки.

— Коли зранку пробудився, здавалось, що постійно 9 травня: Лещенко, Кобзон, всі пісні про радянську перемогу – зранку і до вечора. Текст гімну – видали нам папірці, але ми так то не вивчили. Психологічно, звісно, важко там перебувати під таким тиском, — пригадав морпіх.

На початку літа у таборі через відсутність медичного догляду загинув його побратим. Коли його тіло виносили, то інші бійці віддали шану, за що їх почали бити окупанти.

— Спершу йшли гусячим ходом, навприсядки під палицями. Потім вже могли бігти, руки за спиною. Ми, «трьохсоті», йшли за ними. Те, що вони нам говорили, важко переказати. Також протягом трьох днів за те, що так провели свого побратима, змушували всіх стояти. Перший раз десь 6-7 годин стояли, і поранені теж. Через три дні наглядачів попустило трішки, — додав він.

Поранених військовополонених також примушували робити гроби для росіян — у розрахунку 8 людей повинні були зробити 70 домовин.

Після 76 дней полону 29 червня Юрія обміняли. За його словами, українські військовополонені у більшості були в поганому стані, схудлі, з ранами, без нормального одягу, тоді як полонених росіян утрумували в пристойних умовах.

— Цілих росіян обміняли на поранених українців. Я так розумію, вони позбавлялись таких, як я, щоб очі не муляли, безногих, безруких. Коли я був у Василівці на обмін, ми всі були «трьохсоті», хтось – на ношах, хтось – без руки, ноги. А російські полонені вийшли одягнуті, поголені, не бачив їх без рук чи ніг. Ми приїхали на обмін брудні, обдерті, бо одяг на українських полонених – той, в якому і потрапили в полон. Люди ледь не в трусах там ходять, — наголосив «Гоша».

Поделиться:
Telegram
Viber