Каждый украинец сможет подписаться под иском против Януковича (добавлено видео)

Размер текста
обычный

Каждый украинец сможет подписаться под исковым заявлением в Высший административный суд Украины, ответчиком по которому будет Президент Виктор Янукович.

Подготовкой этого иска занимается Объединенная оппозиция «Батьківщина», а в качестве истца выступает нардеп Арсений Яценюк.

Об этом сообщают в пресс-службе партии «Фронт Змін».

Как отмечается в сообщении, любой гражданин Украины, подписавшийся под этим иском, будет принимать участие в деле как третья сторона. По закону любой представитель третьей стороны должен быть ознакомлен с материалами и ходом дела в ВАСУ в полном объеме.

Отметим, что в иске Арсений Яценюк обвиняет Президента в том, что он незаконно сформировал Кабинет министров, назначил руководителя СБУ и руководителей других органов исполнительной власти. А также, по мнению главного «фронтовика», Президент незаконно передал часть территории Украины, подписав нелегитимные так называемые Харьковские соглашения.

Предлагаем вниманию наших читателей полный текст судебного иска.

Вищий адміністративний суд України

Позивач: Яценюк Арсеній Петрович

поштова адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 4В

засоби зв'язку - поштові

Відповідач: Президент України

Янукович Віктор Федорович

поштова адреса: 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11 засоби зв'язку - поштові

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ про визнання дій Президента України протиправними

7 лютого 2010 року Президентом України обрано Януковича Віктора Федоровича.

Новообраний Президент України (далі - Відповідач) склав присягу Українському народу 25 лютого 2010 року.

На момент обрання та складання присяги повноваження Президента України визначалися статтею 106 Конституції Україні в редакції 2004 року.

30 вересня 2010 року Конституційним Судом України Рішенням N 20-рп/2010 у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним) Закон України "Про внесення змін до Конституції України" N 2222-ІУ від 8 грудня 2004 року.

Вказане рішення було прийняте Конституційним Судом України з перевищенням повноважень, наданих Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України», а відтак є незаконним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Повноваження Президента України, відповідно до позицій Конституційного Суду України, визначаються виключно Конституцією України.

Відповідно до статті 5 Конституції України єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Обираючи Президента України на виборах 2010 року, народ тим самим делегував йому виконання від імені та в інтересах народу України лише в межах повноважень, визначених статтею 106 Конституції України в редакції, що діяла на момент проведення виборів, тобто з урахуванням змін, внесених Законом N 2222 від 08.12.2004 року.

Зауважимо, що закон про внесення змін до Конституції України стає частиною Конституції та одночасно перестає діяти як окремий закон (ухвала Конституційного Суду України N 6-у/2008 від 05.02.2008 року). Відтак, визнання Закону N 2222 від 08.12.2004 року неконституційним було незаконним. Крім того, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. А тому рішення Конституційного Суду України N 20-рп/2010 від 30.09.2010 року теж не має зворотної дії у часі, а його резолютивна частина не містить положення про відновлення дії Конституції України в редакції 1996 року.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 104 Конституції України перед вступом на пост новообраний Президент України складає присягу на вірність Україні, відповідно до якої він зобов'язується усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України (а не рішень Конституційного Суду України), виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі.

Відтак, Відповідач, як Гарант Конституції України повинен був вчинити дві дії - або внести на розгляд Верховної Ради України проект нової Конституції України, або проголосити заяву про свою відставку на засіданні Верховної Ради України, що має наслідком проведення позачергових виборів Президента України.

Проте, Відповідач, вчиняючи дії, спрямовані на виконання повноважень Президента України, визначених статтею 106 Конституції України у редакції 1996 року, тим самим вчинив незаконні протиправні дії.

Окрім того, Відповідач вчинив дії, які відповідно до Конституції України він не має права вчиняти. Так, за прямою вказівкою Відповідача:

  • порушуються основні права та свободи людини та громадянина, а саме право на мирні зібрання, на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, переслідуються опозиційні політики, громадські діячі, чиниться тиск на вільні засоби масової інформації;
  • всупереч Конституції України у незаконний спосіб була сформована коаліція у Верховній Раді України;
  • незаконно призначені Прем'єр-міністр України, Уряд України, керівник Служби безпеки України, керівники інших центральних органів виконавчої влади;
  • підконтрольний Відповідачу Конституційний Суд України у неконституційний спосіб змінив Конституцію України, а також ухвалив низку інших рішень, що суперечать основоположним засадам Основного Закону України;
  • за Харківськими угодами незаконно передано частину території України;
  • прийнято та підписано Податковий кодекс, який суттєво посилив податковий тягар для окремих підприємств та створив несприятливі умови для економічного розвитку країни;
  • всупереч вимогам Конституції України проведена пенсійна реформа, основними складовими якої є підвищення пенсійного віку та мінімального стажу для призначення пенсії;
  • всупереч вимогам Конституції України прийнято низку законодавчих актів, які позбавили законних соціальних виплат афганців, чорнобильців та інших соціально незахищених категорій громадян;
  • всупереч вимогам Конституції України відбувається скорочення мережі закладів охорони здоров'я та навчальних закладів;
  • всупереч вимогам Конституції України та інтересам народу здійснюється вилучення стратегічних об'єктів із державної власності з подальшою їх неконкурентною приватизацією під заздалегідь визначеного переможця;
  • громадянам не забезпечено гарантій прав на землю, при перерозподілі земельних ресурсів - основного національного багатства - не забезпечуються інтереси Українського народу;
  • у неконституційний спосіб здійснена спроба ухвалити мовний закон, який суперечить духу та букві Конституції України;
  • переслідуються та фізично знищуються лідери опозиції, громадські діячі, представники незалежних засобів масової інформації;
  • грубо сфальшовані місцеві вибори 2010 року;
  • створюються механізми, що спрямовані на викривлення реального волевиявлення виборців на парламентських виборах у жовтні 2012 року

З огляду на вищевказане зауважу, що стаття 5 Конституції України закріпила принцип народного суверенітету, відповідно до якого влада народу є первинною, єдиною і невідчужуваною, тобто органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють владу в Україні, що походить від народу.

Конституційне закріплення влади народу зумовлює необхідність запровадження певних механізмів її реалізації та недопущення її узурпації, адже саме це є ознакою демократичного суспільства, перешкодою узурпації державної влади, формуванню авторитарних чи тоталітарних політичних режимів.

Так, гарантією недопущення узурпації державної влади є, зокрема, закріплені Конституцією України принципи здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6) та положення, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

При цьому Конституційний Суд України сформував позицію, відповідно до якої узурпація державної влади означає неконституційне або незаконне її захоплення чи привласнення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об'єднаннями тощо.

Доречно буде також зауважити, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово доходив до висновку, що повноваження Президента України визначаються виключно Основним Законом України (зокрема, Рішення N 1-рп/2007 від 16 травня 2007 року, Рішення N 7-рп/2003 від 10 квітня 2003 року).

Водночас, з моменту обрання на пост Президента України, Відповідачем було реалізовано ряд повноважень, які не передбачено Конституцією України. Зокрема, це стосується призначення (звільнення) членів Уряду України, Голови Служби безпеки України та його заступників, Голови Служби зовнішньої розвідки України та його заступників, Начальника Управління державної охорони України та його заступників тощо.

Подібна практика реалізації Відповідачем додаткових повноважень, які не мають безпосереднього відношення до конституційних повноважень Президента України, нівелює існуючу систему стримувань і противаг при взаємодії Президента України з іншими державними органами.

Відтак вважаю, що у діях Відповідача вбачаються факти узурпації влади в країні шляхом привласнення додаткових повноважень, на виконання яких він не уповноважувався Українським народом як носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні. Водночас, Президент України самовільно, всупереч волевиявленню народу України привласнив значні повноваження на які він не уповноважувався.

Окремо варто наголосити, що за Основним Законом України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (стаття 69 Конституції України).

Здійснення народного волевиявлення у зазначених формах безпосередньої демократії є реалізацією народом своєї влади шляхом затвердження відповідних рішень (законів) і формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні.

Відтак, перебування Відповідача на посту Президента України та виконання повноважень, на виконання яких він не уповноважувався Українським народом як носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні, суперечить народному волевиявленню.

Згідно Конституції України Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Водночас, окремими своїми діями Відповідач відверто порушив конституційне положення, відповідно до якого Президент України є гарантом додержання Конституції України.

Зокрема, положення частини третьої статті 84 Конституції України щодо здійснення народним депутатом України голосування на засіданнях Верховної Ради України означає його безпосереднє волевиявлення незалежно від способу голосування, тобто народний депутат України не має права голосувати за інших народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України.

При цьому порушення встановленої Конституцією України процедури ухвалення законів та інших правових актів Верховною Радою України є підставою для визнання їх неконституційними (частина перша статті 152 Конституції України).

Слід наголосити, що починаючи з 25 лютого 2010 (дати складання новообраним Президентом України присяги Українському народу) і до цього часу, Верховною Радою України загалом було ухвалено 762 законодавчих акта. Голосування по всім зазначеним документам відбувалося з грубим порушенням Конституції України, оскільки не було дотримано конституційної вимоги щодо особистого голосування народним депутатом України на пленарних засіданнях Верховної Ради України.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президента України має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.

Водночас, до цього часу Відповідач не виконав свій конституційний обов'язок, не застосувавши право вето до законів, прийнятих з недотриманням процедури особистого голосування законів, що є грубим порушенням положень Конституції України.

Таким чином, нинішній Президент України систематично не виконував свої конституційні обов'язки як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, а також неодноразово вчиняв дії, спрямовані на незаконне захоплення і узурпацію влади в країні, які можуть кваліфікуватися як повалення конституційного ладу в країні та державний переворот.

Зважаючи на наведене, а також положення статті 55 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статей 1, 6, 8, 19, 85, 106, 152 Конституції України, статей 2, 4, 6, 7, 8, 9, 18, 19, 104-106, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України,

П Р О Ш У:

  • Визнати протиправними дії Президента України, які полягають в узурпації влади в країні та привласненні додаткових повноважень, на виконання яких він не уповноважувався Українським народом як носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні.
  • Зобов'язати Президента України вчиняти дії, спрямовані на виконання повноважень, в обсязі передбаченому статтею 106 Конституції України з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року N 2222-ІУ.

Додатки:

1. Копія позовної заяви для Відповідача.

  • Докази сплати судового збору.

А.П. Яценюк

Источник: nikvesti.com

Поделиться:
Telegram
Viber